Фото Миргород :: mirgorod.com.ua

Кожен великий народ лишає по собі сліди. Буває так, що вони забуваються із плином часу та губляться у сивині тисячоліть, але у більшості випадків ці сліди передаються із покоління в покоління, від батька до сина, тому деякі з них ми можемо побачити і сьогодні.

14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, ми відзначаємо День українського козацтва. Його історія оповита здогадками і таємницями, багато з яких ще чекають свого відкриття. Життєвий літопис українських лицарів різнобарвний та героїчний, перенасичений подвигами та битвами, героями та перемогами. Все це знайшло своє відображення у козацьких звичаях, символіці та традиціях. Історія символіки козацької Миргородщини, як невід’ємної частини української козацької спадщини, є дуже цікавою з краєзнавчої точки зору, тому хотілося б подати її саме в контексті цього свята.

Українське козацтво як нова верства суспільства було своєрідним явищем пізнього середньо¬віччя і відіграло особливу роль в історії України. Кожна ланка соціуму має свою ідеологію, а тому - і автентичну символіку. Як верства, що орієнтувалася на здобуття лицарського статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави.

Корені матеріальних та духовних символів козацтва потрібно шукати ще в архаїчних індоєвропейських елементах. Наприклад, із стародавніх віків у козацьку символіку прийшли різноманітні культи. Одним із найвідоміших серед них є культ коня як бойового козацького побратима. Він не є своєрідним надбанням українських козаків, а являє собою далекий відгомін сакрально-військової індоєвропейської традиції поклоніння коню. Також мають стародавні витоки в козацькій культурі культ меча-шаблі та бойового пояса козацької слави, символіка червоної китайки, зв’язок битви з бенкетом, вишкіл молодих воїнів, особливе ставлення запорожця до жінки, козацьке побратимство, тощо.

Матеріальна козацька символіка була представлена такими предметами, як булава, пернач, бунчук, прапор, печатка, сурми, каламар, а іноді й гармати. Всі вони становили елементи-відзнаки державної і військової влади, так звані клейноди. Хотілося б розповісти про деякі з них.

Серед козацьких клейнодів одне із визначних місць посідали булава і пернач. Слово «булава» багато істориків вважають татарським за походженням. В Україні гетьман міг мати і кілька булав, з яких одна вручалася наказному (тимчасовому) гетьманові, котрого посилали на військову операцію чи призначали в разі смерті виборного гетьмана. Пернач є різновидом булави, від якої відрізняється наявністю шести видовжених виступів. В Україні пернач був атрибутом влади полковника.

Прапор (хоругва чи корогва) був одним із найважливіших клейнод гетьмана і всього Війська Запорозького. Перші документальні згадки про козацькі прапори відносяться до другої половини XVI ст. Характерними зображеннями на них були хрести, півмісяці, зорі, сонце, виконані технікою гаптування чи аплікації. За кольорами прапори козацьких підрозділів XVII ст. були різноманітними. Різні яскраві полотнища давали змогу швидко орієнтуватися на полі бою, відрізняти свою військову частину від сусідніх чи ворожих.

Важливе місце в системі козацької символіки займали герби. Серед них виділяються герби Війська Запорозького, а також особисті герби гетьманів і козацької старшини, міські герби, тощо. Практично кожне визначне місто середньовічної України мало свій герб.

Не є винятком і Миргород, історія якого, по-справжньому, починається з утворення Миргородського козацького полку в 1648 р. Із його заснуванням місто почало розширюватися і розвиватися. Як адміністративно-територіальна одиниця Польсько-Литовської держави Миргородський полк включав у себе територію по середній течії Хоролу і Псла поселеннями Миргород, Хомутець, Комишня, Багачка, Білоцерківка і Краснопіль (Великі Сорочинці).

Миргород одним із перших на Полтавщині отримав Магдебурзьке право. Це сталося в першій половині XVII ст. Але його герб існував і в XVI ст. У 1576 році після указу польського короля Стефана Баторія про затвердження Миргорода центром реєстрового козацтва навколишніх земель, місто мало вже свій герб, але не мало гербових привілеїв. Отримано їх було лише в першій половині XVII ст., коли місто стало володінням магната Вишневецього. Одне з перших зображень миргородського герба зустрічається на гербових грамотах польського короля, виданих на нові володіння Вишневецьких. Прототип козацького герба міста зберігся і до сьогодні, до того ж ліг в основу зображення і прапора Миргорода. Герб являє собою щит, у лазуровому полі якого розміщений золотий рівносторонній лапчастий хрест, а під хрестом - срібна восьмипроменева зірка. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною з трьома вежами. Таке зображення як герба, так і прапора було характерним для тодішньої козацької символіки по всій Україні, а поєднання кольорів на них властиве атрибутиці більшості населених пунктів і сьогодні: синій - боротьба за свободу, надія; жовтий - сонце, світло, добробут, доброта, праця, гідність.

Козацька символіка є прямим відображенням української національної ідеї. Вона поширилася на всю тодішню Україну й стала основою розвитку державної організаційної й приватної геральдики й сфрагістики. У ній знайшли своє місце незабутні сторінки нашої історії, нашої культури. Велика частина предковічної пам’яті українського народу зображена на козацьких гербах та прапорах, що й нині слугують державницькими символами нашої країни.